Юрий Соломатин:

Наши рабочие еще не поняли, в какой переплет их втянули, - в переплет солидарности тех, кто их обворовал

Журналіст: Ви задоволені тим, як для вас пройшов день 1 травня?

Соломатін: В основному, так.

Журналіст: А чим не задоволені?

Соломатін: Не задоволений тим, що масовість, участь трудящих в цій маніфестації, солідарність трудящих за свої права, вона не була такою, як вимагає зараз час.

Журналіст: А самі як-не-як народний депутат, не як політик, ви не шкодуєте, що цей день провели на маніфестації, в центрі міста на асфальті, а не за містом перед мангалом?

Соломатін: Справа в тому що є два свята. Одне свято - свято праці і весни, яке існує на пострадянському просторі з 1992 року, і є свято, яке склалося раніше, як свято пролетарської солідарності трудящих усій країн. Оце свято, воно поширено більш в європейських країнах. І як свідчить американський журнал «Ліберейшен енд марксизм», Первое мая отмечают лишь рабочие, а день труда пропагандирут, что труд и капитал работают совместно. Ось наші робітники, вони ще не збагнули, в яку халепу їх втягнули - в халепу солідарності тих, хто їх обікрав.

Журналіст: Бачите, я вас питав, як простого громадянина, а ви мені як політик відповіли.

Соломатін: В мене вистачить і завтра мого розпорядку заради того, щоб відпочити і на природі.

Журналіст: А який ваш унікальний, якщо він є, рецепт шашликів?

Соломатін: Я хочу сказати лише те, що в кожного народі є свої звичаї. Шашлик прийшов до нас від інших народів. А я все ж таки схиляюся до наших традиційних.

Журналіст: Картоплю печете?

Соломатін: Звичайно, і таке інші улюблені нашим народом страви.

Журналіст: А якщо уявити ідеальне Перше травня для Юрія Соломатина. Ви можете уявити, який повинен бути цей день?

Соломатін: Такий день, коли народ України прокинеться з порозумінням того, як його ошукали, і покличе комуністичну партію України як провідника для того, щоб повернути все, що в нього вкрадено владою і власністю.

Журналіст: Бачите в Криму повна солідарність навіть політичних сил. Ви це схвалюєте?

Соломатін: Не було там солідарності і не буде, бо кожна з сторін затверджувала своє: одна сторона, що це свято праці і весни, а інша, що це солідарності трудящих. А це дві великих різниці.

Журналіст: Але ж всі, хто вийшли, ніхто з них не сперечався, вони погодилися, що 1 травня треба вийти, треба, як в старі Радянські часи на парад з прапорцями. Це позитивний момент?

Соломатін: Момент позитивний лише в тому, що одні йдуть усвідомлюючи, інтереси соціально-класової точки зору, робітники, люди праці. А інші йдуть погуляти, як ви казали, шашлики поїсти, пляшку кока-коли випити або пляшку пива. Це різні свята.

Журналіст: Але разом із тим, погодьтеся, навіть і наш журналіст підмітив: молоді в колоні дуже мало. І на загал людей, які вийшли на цей день гуляти з політичною метою, також мало. Як ви це поясните?

Соломатін: Я хотів би привернути вашу увагу на те, що соціально-історичні процеси, вони мають певну тривалість в часі і мають певну циклічність. Ще жарений півничок цю молодь не клюнув в певному місті. От коли клюне, вони всі вийдуть на вулицю і скажуть своє слово.

Журналіст: То ви вважаєте, поки що мало. А от вибори говорять про абсолютно інакше. Електорат комуністів став ще менше. Є певна тенденція - з року в рік люди, котрі підтримують свята такі, як Перше травня, їх менше і менше.

Соломатін: Я хочу наголосити важливий тезис, який зараз на обговорюванні і в політикумі, і в нас в партії - нас навчали народ мудрий, але зараз мусимо визнати, що народ може жорстоко помилятись. В історії прикладів для цього багато. Починаючи з Біблійних часів, коли народ Ізраїлю зрадив Христа, і кричав «Розіпни його!», і закінчуючи Європою, коли німецький народ привів до влади відомо кого. І як людство від цього постраждало. Так от сьогодні наголосити українському народові «Народе, ти помиляєшся! І будеш платити жорстоку ціну своїм життям, своїх дітей і онуків».

Журналіст: Давайте звернемося до наочної агітації, плакатів, які були в різних містах присутні. Сьогодні в Києві ваші співпартійники разом з апологетами теорії марксизму-ленінізму були ще і портрети Симоненко. Це традиція партійної канонізації чи просто віддання шани лідеру?

Соломатін: Це віддання шани лідеру, який за останні виборчі компанії пройшов через такі політичні бої і випробування, що в народі його визнають не лише партійним лідером, а і лідером тої частини нашого суспільства, яке визнає, що соціальна справедливість нарешті повинна бути повернена і встановлено право людини на пристойне життя.

Журналіст: Тобто, це нормально, коли Симоненко, Ленін, Сталін в одній колоні портрети.

Соломатін: Нормально, коли використовується така символіка, яка свідчить повагу і до нашої історії, і до нашого сьогодення.

Журналіст: Гаразд. Ще один плакат з Харкова. «Хочешь есть, убей буржуя!» А як же толерантність?

Соломатін: В зв’язку з тим хочу сказати наступне. Я зараз запропоную нашим телеглядачам: Необходимо, чтобы права человека охранялись с целью обеспечения того, что человек вынужден применить в качестве последнего средства восстание против тирании и притеснения. Це не з комуністичного маніфесту. Це преамбула загального декларації прав людини, наголошена Організацією об’єднаних націй в 1948 році. І саме в такі рядки є в декларації незалежної Америки 1776 року. Тому нехай здригається буржуй! Народ прийде і призове до відповіді.

Журналіст: Тобто, це нормально «Хочешь есть, убей буржуя!»?

Соломатін: Це нормальне попередження. Це попередження тим, хто обікрав народ.

Журналіст: Тобто про толерантність ми не говоримо, і погроза смерті також...

Соломатін: Толерантність можу бути тільки в такому разі, коли ось ті, які вкрали усе і у владі, і у власності, добровільно повернуть усе народові знедоленому. Не хочуть? - Будуть відповідати жорстоко!

Журналіст: Київський плакат « Соціалізм неминучий!» - це як погроза звучить, чи як обіцянка?

Соломатін: Це як ствердження всесвітньо-історичного процесу, який не можна зупинити.

Журналіст: А в часи, коли комунізм був суворою реальністю на Радянському Союзі з усіма негативами, позитивами, було також гасло: « До 2000 року квартиру кожній родині!» Воно також не здійснилось. Коли ви розраховуєте на втілення в реальність гасла «соціалізм неминучий»? Віха яка?

Соломатін: Зараз важко прогнозувати. Ми вже напрогнозувалися в тому числі і в часи панування товариша Хрущова, що в 2000 році наш народ буде жити... і так далі. Тому зараз в нас на часі повернення влади і власності народові, з тим, щоб в кожній родині була робота, пристойна заробітна платня, пристойна пенсія, безкоштовна медицина, безкоштовна освіта для дітей і онуків тощо. Тобто найбільш нагальні питання, які торкаються кожної родини і кожного трудящого.

Журналіст: Сьогодні пан Симоненко, виступаючи в центрі Києва, закликав формувати ліву політичну силу для протистояння олігархам в парламенті. Поясніть будь ласка, декілька нюансів, що це за сила має бути. Як ви її уявляєте?

Соломатін: Насамперед, Петро Миколайович мав на увазі те, що було проголошене напередодні виборів, створення лівого фронту комуністів і позапартійних.

Журналіст: Тобто це блок партій?

Соломатін: Лівий фронт комуністів і позапартійних. На жаль, ліві сили роз’єднані. Вони пішли своїми окремими колонами. На сьогодні Комуністична партія Україна наголосила про створення непорушного блоку комуністів і позапартійних. У цей лівий блок напередодні виборів увійшло понад 230 громадських організацій. Тому я хочу стверджувати лише одне - воно залишається на часі, і наш народ, трударі, насамперед, вони шукають такого політичного поводиря, якому вони можуть довірити і вирішити свою долю - вирішення тих питань, які є нагальними.

Журналіст: А де буде діяти ця сила - комуністи і позапартійні? Протистояння депутатам, які законно були обрані?

Соломатін: Законно? Коли купили голоси?

Журналіст: Не пойман - не вор. Суд визнав законність...

Соломатін: Ви не знаєте наш суд? Самий справедливий суд на світі. І, насамперед, я вірю про такий час, коли і такі судді будуть відповідати разом з тими, хто крав владу і власність в трудового народу. Це перше. По друге, у Верховній Раді це буржуазні поняття, і народ визнає своїм чином, хто винний, а хто - ні. А я хочу попередити тих, хто якусь мрію мають, що уникнуть завдяки цій презумпції невинності, нехай не тішать себе ілюзіями. Я хочу сказати, у Верховній Раді 21 депутат-комуніст. Решта - це практично всі, що купили собі місце в партійних списках. І це визнається, будемо говорити, як факт і нашому суспільстві.

Журналіст: Як ви з ними боротись будете?

Соломатін: Нехай для комуністів парламент буде лише трибуною для того, щоб проголошувати свої дії і протиставлення до того, що в цьому клубі олігархів буде вирішуватися, а наша місія на площах і вулицях. Протестувати проти того, що з 1 травня підвищені ціни на газ, на електрику на 25%. А потім обіцяють, в зв’язку з тими, що економічні процеси не можуть зупинити, чергове підвищення не електрику і газ. Подивимось, як люди прореагують.

Журналіст: Внесіть ясність. Комуністи на завтра планують акції протесту?

Соломатін: Комуністи планують акції протесту проти кожного кроку влади, яка продовжує обмежувати права людини праці. А завтра це будуть вирішувати наші партійні організації разом з громадськими, які увійшли в лівий фронт.

Журналіст: Ви зараз нібито і є народним депутатом, а ніби то і не народний депутат. Як народний депутат ви зараз якісь функції виконуєте?

Соломатін: Я виконую свою функцію, находячись саме тут з вами і пояснюючи народу України і телеглядачам вашого каналу...

Журналіст: А крім того, в комітетах там...

Соломатін: Ви запитуєте конкретні справи? – Так, я продовжую виконувати конкретні завдання, які належать мені за моєю посадою державного діяча.

Журналіст: Чому питаю: до тієї миті, коли прийдуть нові народні депутати в сесійну залу, ви недарма отримаєте свою зарплату.

Соломатін: Я хочу сказати, що ви в найближчі дні будете в цьому переконані. Я хочу сказати лише те, що в кожного депутата, окрім справ, є ще і інші. Я є головою слідчої комісії Березовський-Ющенко. Ми підготували заключний звіт, і зараз ми здійснюємо певні кроки для того, щоб він став достоянієм гласності.

(Стенограма «НТН»)

 Распечатать |   Обсудить |   Отослать статью другу