Александр Чалый:

Наш романтизм относительно быстрого приобретения членства в ЕС абсолютно неоправдан.

Журналіст: Як ви оцінюєте результати переговорів Тарасюка в Москві, зокрема щодо голодомору. Це провал?

Чалий: Ви знаєте ці переговори не добавили позитивних моментів в українсько-російські стосунки, на жаль. Хоча відбулася дуже позитивна річ, підписання угоди про спрощений перетин кордону з громадянами України і Росії, які живуть в прикордонних областях, і це безперечно позитивний елемент.

Журналіст: Тільки це? Це багато чи мало?

Чалий: Ви знаєте, зовнішня політика повинна слугувати людям, і з точки зору людського виміру – це дуже значний крок. Я хочу нагадати, що відповідні перемовини з ЄС, а вони нам також обіцяли такий спрощений порядок видачі віз і перетину кордону, для тих громадян, які живуть в прикордонних областях, вони так і не почались.

Журналіст: Це можна розглядати як перемогу дипломатії?

Чалий: Для нас в цей час, коли українсько-російські стосунки на жаль, знаходяться в конфронтаційному вимірі, така угода вона знакова. Це хоч одна добра звістка. Але в цілому те, що відбулось в Москві воно не заспокоює. Тому що до питань, які роз’єднують нас, а на мій погляд багато цих питань носять суб’єктивний характер, добавились ще СНД як інституція. Сьогоднішні заяви по СНД вони все ж таки носять не позитивний характер. Мені здавалося, що цей шанс для міністра закордонних справ мати візит в Москву, можна було використати більш позитивно і зробити деякі наробки для майбутнього уряду.

Журналіст: Скажіть будь ласка, чи отаке прохання з яким звернулася Україна – визнати голодомор злочином, саме це питання загальмувало ефективні переговори Тарасюка в Москві, чи результат переговорів був передбачуваним?

Чалий: Мені здається, що сам факт, що це питання виникло щодо засудження голодомору дуже несподівано, воно показувало, і було зрозуміло яким буде результат цих переговорів.

Журналіст: Чому несподівано?

Чалий: Тому, що я раніше не чув принаймні, що українська дипломатія активно працює з країнами членами СНД щодо відпрацювання і прийняття цієї резолюції. Коли я працював з Борисом Тарасюком і був його першим заступником, він завжди так ставив питання – якщо ми висуваємо міжнародну ініціативу, то ми повинні її проробити так, щоб вона була прийнята. Якщо вона не прийнята, то це є наша помилка. Ми маємо резолюцію ООН щодо голодомору – позитивну для України. Але перед тим як її винести на голосування відбулася дуже ретельна робота по всьому світі. А те, що сьогодні ряд країн не підтримали нас, значить ми повинні були це прораховувати.

Журналіст: Іншими словами це питання не на часі?

Чалий: Іншими словами це питання треба ставити в трошки інший спосіб, проводити конкретні консультації. Питання це безперечно легітимне. Питання чи була можливість реально зараз вирішити це питання на цьому засіданні це вже питання професійне.

Журналіст: Пане Олександре, за півтора року нової влади в Україні, за півтора року оголошення нових орієнтирів в зовнішній політиці, Україна все ще лишається на роздоріжжі у виборі своєї зовнішньополітичної стратегії. В Україні так і не з’явилася сформована зовнішня політика, спрямована на захист інтересів громадян, а не правляча бюрократія, принаймні так говорять деякі експерти. Що заважає Україні більш швидко шукати собі геополітичних друзів?

Чалий: Ви знаєте, дуже гарно поставили питання. Я повністю підписуюсь під вашим запитанням. Дійсно, сьогодні перш за все ми повинні проводити таку оновлену зовнішню політику, яка має взяти до уваги дві речі. По-перше, те, що відбулася помаранчева революція. Сьогодні вже ніхто не має права проводити політику без запиту, без мандату громадянського суспільства. І друге, те, що сьогодні після парламентських виборів треба чесно, де б ми не були, сказати, що майбутня зовнішня політика нового уряду вона повинна віддзеркалювати той мандат коаліції, яка буде створена. Якщо ми підемо таким шляхом, ми сформуємо органічну зовнішню політику України, яка буде не роз’єднувати український народ, а об’єднувати. Наш романтизм щодо швидкого набуття членства в ЄС абсолютно невиправданий. Ту ціну, яку ми намагалися заплатити за цей романтизм протягом останніх півтора року, порушивши баланс відносин зі Сходом, не тільки Росією, вони не відповідають нашим інтересам. Сьогодні нам треба шукати нові ідеї, нові парадигми зовнішньої політики.

Журналіст: Як поєднати європейські прагнення з ЄЕП наприклад?

Чалий: Не треба зводити європейську інтеграцію до членства в ЄС. У нас є багато форм де ми можемо абсолютно послідовно проводити європейську інтеграцію, не ставлячи головною передумовою членство. Я курс на європейську інтеграцію підтримую. Однак, я пропоную більш прагматичний і реалістичний курс.

Журналіст: Багато прихильників такої вашої позиції в МЗС?

Чалий: Все, що я кажу підтверджує час. Я цю позицію заявив у 2004 році, коли сам спокійно відійшов від МЗС, тому, що побачив, що Україна повинна шукати іншу парадигму свого розвитку європейської інтеграції. Тоді виник дуже цікавий спір між мною і тими, хто сьогодні визначає зовнішню політику України. Це був публічний спір. Вони казали, що питання в Кучмі, не буде Кучми і буде Президент Ющенко ми завтра будемо в ЄС. Я тоді їм сказав: «Хлопці питання не в Кучмі, питання в тих проблемах, які має ЄС. І коли через два роки ви не зможете пояснити українському суспільству, що все в нас є і демократія, і самий демократичний Президент, а нам не дають перспектив членства, тоді як ви поясните в чому питання?». Так воно і відбувається...Ви знаєте сьогодні вранці я почув, що в Америці зробили курси для дітей дуже дорогі, де їх вчать позитивному мисленню. Мені здається, що нашій дипломатії сьогодні не вистачає цього позитивного мислення і позитивних ініціатив до наших стосунків з Росією.

Журналіст: Від того, що ми будемо займатися аутотренінгом справи не зрушаться.

Чалий: Є багато питань в послідовній і розумній дипломатії, які, скажімо не на часі. Якщо ми їх ставимо на сьогодні ми дратуємо, не тільки Росію, але і захід. Якщо ми сьогодні нав’язуємо питання членства, спитайте західних дипломатів і вони вам ввічливо будуть відповідати, що це не можливо, а реально їх це дратує.Якщо ми всі сьогодні прораховуємо, що через два роки ми будемо членами НАТО, хоч я вам абсолютно професійно скажу, що це не можливо, як точки зору НАТО, так і з точки зору України.

Журналіст: Скажіть будь-ласка, коли тільки починалася історія із запрошенням РосУкрЕнерго, що хіба Президент, уряд не дають завдання подивитися, що то є за компанія, щоб ми в гречку не вступили?

Чалий: Всі чудово знають, хто є засновниками РосУкрЕнерго. Я б порадив пану Івченко не по телебаченню до дипломатів звертатись, а взяти завтра сісти вранці, написати заяву в Генпрокуратуру України, що він вимагає, щоб вона зробила офіційний запит по каналам правової допомоги і по каналам FATF. Я думаю, ми дуже швидко зможемо дізнатися, хто є засновником РосУкрЕнерго.

Журналіст: І ви знаєте?

Чалий: І я знаю

Журналіст: Скажіть.

Чалий: Я не можу. Немає формальних доказів. Якби влада сьогодні хотіла отримати хто є засновником була б одна команда Президента України і відповідно по вірно оформленим замовленням ми б отримали.

Журналіст: Ви хочете сказати, що це блокується на найвищому рівні?

Чалий: Я хочу сказати, що це виглядає смішно, коли пан Путін каже, що українська влада знає, українська влада каже, що не знає і ми граємо в пін-понг по телебаченню. Я професіонал. І ці питання вирішуються дуже просто. Повірте, якщо США покажуть хто є засновниками РосУкрЕнерго дуже багато людей у владі будуть відчувати себе не дуже добре.

(Фрагменти. Стенограма «proUA» )

 Распечатать |   Обсудить |   Отослать статью другу