Валентина Семенюк: “Кабінет Міністрів є виборчим штабом кандидата в Президенти Юлії Тимошенко”
Сьогодні «Хрещатик» пропонує інтерв’ю з керівником Фонду державного майна України Валентиною Семенюк. Останнім часом її відомство перебуває в епіцентрі політичного протистояння. «Хрещатик» спробував дізнатися з перших вуст, що відбувається у Фонді та навколо нього. — Чи об’єктивна, на вашу думку, критика, що лунає у бік керівництва Фонду держмайна від уряду? Як оцінюєте свою роботу на посаді керівника ФДМ України?
— Самій собі оцінку давати дуже тяжко. Ліпше хай скажуть справи, зроблені за неповні три роки. Перше — пораховано майно, що у нас залишилося, хоча за 15 років ніхто на це не спромігся. Друге — фонд перейшов від масового розпродажу до ефективного управління об’єктами державної власності. І це визнав навіть Президент України, який чітко висловився, що не потрібно розпродувати національне багатство, слід переходити до ефективного управління. Жодного року не було такого, щоб ми не виконали план по дивідендах. У 2005-му ми в три із половиною рази перевиконали його, в 2006-му — на 154 відсотки, а в 2007-му цей показник сягнув майже 165 відсотків. Після інвентаризації почали платити дивіденди навіть ті підприємства, які їх роками не платили.
Коли законодавець в 1992 році затверджував положення про Фонд державного майна разом із законом про приватизацію, він відокремив Фонд державного майна із органу виконавчої влади і надав йому спеціального статусу. І це був дуже мудрий хід, бо якби фонд був міністерством або відомством, то проїдання, яке сьогодні пропагує Кабінет Міністрів, призвело б до того, що, напевне, не було б навіть і самого приміщення, де сидить Кабмін. Продали б заради популістських виходів та випадів. Сьогодні причина критики одна — наобіцяли сім мішків вовни і всі неповні, а в оті мішки не влазять фінанси, тож треба розпродувати все наліво і направо. А Семенюк у цій ситуації говорить про те, що не треба торгувати національним надбанням без чітких прорахунків на майбутнє.
“Що бідніші люди, то багатших обирають до парламенту” — Ви працювали і в 2005 році. Чим уряд Тимошенко-2005 відрізняється від уряду Тимошенко-2008?
— Хрін від редьки не солодший. Тепер зажерливість більша, і все бігом, бо близько президентські вибори.
— З чим, на вашу думку, пов’язані наміри чинного уряду провести прискорену приватизацію багатьох об’єктів державної власності?
— Лише з президентськими виборами. Або щоб сказати: мовляв, не дали виконати план, наповнити бюджет від приватизації, тому не змогла виконати свої обіцянки. Грюкнути дверима і знову ображатися, розповідати людям, що їй заважали. Люди у нас люблять скривджених. Отож увесь резонанс пов’язаний з одним — Кабінет Міністрів є виборчим штабом кандидата в Президенти Юлії Тимошенко.
— Ви пішли на відкритий конфлікт з урядом, відмовившись виконати розпорядження про відсторонення від обов’язків. Як співпрацюватимете з Кабміном, адже діяльність ФДМ багато в чому залежить від його рішень?
— Тут немає відкритого конфлікту, тут є конфлікт на тому ґрунті, що комусь хочеться йти “по беспрєдєлу”, а я вчинила, як велить закон. Президент підтримав мене як керівника фонду, інституції, котра відповідає за збереження національного надбання. І всі забаганки, продемонстровані не самим Кабінетом Міністрів, а окремо особою, було зліквідовано або виправлено Президентом України. Він гарант Конституції й прекрасно розуміє, що працювати “по беспрєдєлу” не можна.
“Уряд хоче повернути масовий розпродаж, при цьому звинувачуючи геть усіх у корупції” — Ваші опоненти, схоже, налаштовані доволі рішуче у своєму бажанні поставити на чолі ФДМ свою людину. Чи не боїтеся, що проти вас застосують такі методи, які відчув на собі ваш однопартієць Микола Рудьковський?
— Якби проти мене були якісь зачіпки, то за три роки, а це вже четвертий уряд, їх би давно знайшли. Кричали про “Луганськтепловоз”, кричали, а я продала об’єкт так, як вимагав суд. І коли я чую з вуст Юлії Тимошенко, що не потрібно виконувати злочинні рішення судів, то кажу: “Поверни майже 8 млрд грн ПДВ, які отримали “Єдині енергетичні системи України” в 2005 році за рішенням суду, і гроші з бюджету пішли комерційній структурі”.
Можу сказати лише одне: приклад ефективної приватизації “Луганськтепловозу” засвідчив, що підприємство йшло на приватизацію заради відновлення виробництва і ринку збуту власної продукції. Сьогодні підприємство працює, російська залізниця розмістила замовлення на 10 років. Майже 300 млн грн інвестицій уже вклали. Галасували ті посередники, які хотіли мати бариш.
А стосовно того, що можуть якось зашкодити, то нехай шукають, у мене всі торги, всі об’єкти, які здавали в оренду, призначення керівників на посади записані на відео. Жоден документ не вийшов без юридичного обґрунтування. Всі звинувачення можуть бути спростовані в суді. Я не боюся таких випробувань, проходила через них під час різних періодів свого депутатства. Не із слабких і дуже добре знаю, як доводити власну правоту і захищати її. Повірте, в мене вистачить на це сил. Хіба що застосують іншу дію — фізичне знищення, я до цього також готова.
“Нині зажерливість більша, і все робиться бігом, бо близько президентські вибори” — Чи працює Андрій Портнов, якого уряд призначив вашим першим заступником?
— Всі розпорядження Кабінету Міністрів, які стосувалися звільнення моїх заступників, призупинено Президентом і передано до Конституційного Суду. Тому пан Портнов працює як народний депутат. А всі мої заступники залишилися.
— Чи вдалося реалізувати ідеали як соціалістки на посаді голови Фонду держмайна?
— Ще в 1994-му, щойно прийшовши до парламенту, я сказала, що держава не може не мати державного майна. Вісім років пробивала закон про управління об’єктами державної власності. Його прийняли у 2006 році, і автором закону є депутат Верховної Ради Семенюк. Коли очолила Фонд держмайна, то зробила поворот від масового розпродажу до збереження національного надбання. Натомість сьогоднішній уряд хоче повернути масовий розпродаж, при цьому геть усіх звинувачуючи у корупції. На моє переконання, справжня мета приватизації — продавати ті об’єкти, з якими держава не може впоратися, де треба нові інвестиції, потрібно відновити роботу підприємства.
Сьогодні я як соціаліст у ліберальному уряді зробила лівий поворот у приватизації. Раніше, коли проводили приватизацію, ніколи до підготовки до неї не залучали трудовий колектив, профспілку, представників органів місцевого самоврядування. Сьогодні ж без громадськості не визначають умови жодного конкурсу. І цей перелік має дуже великий соціальний блок.
Так сталося, що найбідніші люди обирають до парламенту найбагатших. І сьогодні треба зрозуміти: всі ліберали за своєю суттю є буржуями, їм соціальний аспект ні до чого. Якщо переглянути програми партій-переможців, то всі вони перед виборами стають лівими, навіть лівішими від нас. А на другий день після виборів забувають обіцянки. І моє завдання — бути в отому лігві Роксоланою і впливати на це середовище.
— Політика фактично зіпсувала вам медовий місяць. Чи не було бажання кинути все та піти у відставку?
— У цій ситуації хочу сказати велике спасибі своєму чоловікові. Він зрозумів, що по-іншому я не можу й не образився. Коли б поїхала відпочивати, а дуже хотілося, бо п’ять років не була у відпустці, то уявляю, що б тут зчинилося. А тому не шкодую, що не поїхала. Насамперед я зберегла інституцію — Фонд державного майна. Всі ті зазіхання припинено.
Ще настане час і для відпочинку. Чоловік, напевне, зрозумів, що одружився з такою невгамовною жінкою, яка звикла не просто працювати, а відповідати за доручену роботу. Усвідомлює, що я — політик, який ніколи на півдороги не зупиняється і ніколи не здається.
| 
